"Не зимове"
Загрузли квіти в бруд, живі
Вирує полем мутне і холодне
Немов метелики сліпі
Летить листя на сповідь до безодні
І утопає в сірій млі
Та вітер інше вириває з лісу
Стовпи розгойдують дроти
А ліс розхристаний – дощів завісу
Мов жили тягнуться з пісень
То з жалібних, болючих, то понурих
Стікає ртуть із чорних жмень
В багнища дум пригнічених і хмурих
В судомах корчиться зима
Але нема ні снігу, ні морозу
Згниває осінь "золота"
День стрімголов біжить із верболозу
І виїдає очі сіль
Примарне сонце наче тьмяна пляма
І фосфорна жевріє цвіль
І всмоктує життя вселенська яма
Оцей блідий, простиглий дощ
В якому приживається амеба
Та із землі кістками хвощ
А навкруги – в багнюці рештки неба
Замкнулось коло небуття
Дивись та вий в запліснявіле небо
А по весні цвіли так почуття!
Дарма. Зима.
А іншої не треба...? 191215
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1334 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
