Повінь
Вдихнув Дніпро на повні груди,
Зламавши пута крижані,
З горбів до нього звідусюди
Струмки побігли весняні.
Під теплим сонячним промінням
Старий Славута набухає,
Від талих вод свого верхів`я
Й з притоків сили набирає.
Місцями десь закутий у бетон,
Весь греблями та в шлюзах перетнутий,
Він інколи не бачить перепон,
Для того, волю щоб собі здобути.
Перевалив за берег лівим боком,
Пішов гуляти на просторі,
Залив, на скільки бачить око,
Усе водою - наче море.
Стирчать лиш де-не-де верхівки
Осик, вільшини та берези,
Як “диво-павука” кінцівкі,
Стовпи високовольтної мережі.
Затоплені людські оселі,
Що на шляху стихії стали.
Стоять в воді по-пояс села
Від Позняків до Вишеньок і далі.
…
Додав: dubsp (20.01.2016)
| Автор: © Сергій Дуб
Розміщено на сторінці : Вірші про природу
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1401 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА