ВІСНИКИ ВЕСНИ

Куняє ліс, захований в сутінку,

Так тихо скрізь, в кущах он вітер спить ,

Маленький рух... струсив горобчик  гілку,

Злетів, присів, про весни мріє, снить.

Здалека сонце глянуло промінням ,

І сіло на струмочок відпочить,

Ковзнулося по льоді потеплінням,

Сюди -туди, й дивись... вода  дзюрчить.

Найбільше диво ,сніг заворушився,

На ранок щось замаяло в ліску,

Це пролісок голівкою пробився,

Сміявся сонцю ,перший, на горбку.