На хвилях ночі
Ступає ніч по клавішах прибою,
Виплескуючи ноти на пісок.
Сріблиться місяченька колосок,
У морі заколиханий габою.
Флейтує свіжість млою із лагун
Від подиху незримого вітрила.
Шепоче в вись мелодія безкрила
Розбурканих очеретяних струн.
Крадеться довгополою косою
Срібноголосе соло цвіркуна.
Підспівує кулик із валуна,
Покритого смолистою ворсою.
З пюпітру діамантових плеяд
Стікають зорі в різнотрав’я снами,
Щоб вранці забуяти полинами,
Між посмішок ромашкових наяд.
Додав: mikolachat (13.02.2016)
| Автор: © Олег Корнієнко
Розміщено на сторінці : Вірші про природу
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1423 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА