Заблищало, загуло, вітром налякало,
Що скажіть ото було, і що після стало?
То дощі до літа йшли, землю напувати,
Щоб розквітла, розцвіла, наша земля мати.
Дощ рясненько полива всі наші посіви,
Поле, луг, сади, лани, та широкі ниви.
Полоскав надхненно дощ зелені дубрави,
Лісові і запашні шовковисті трави.
І гриміло, і гуло, і летіли стріли,
З неба, як з відра лило, води не жаліло.
А коли стомився дощ, зразу посвітліло,
І затихло все кругом, сонце світ відкрило.
І на небі став місток, наче коромисло,
То веселка розцвіла, в небі стало чисто.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
