Шепоче дощ: "Дивися, я іду!" Заскочив пустотливо у кімнату, Оббіг навшпиньках стихлу за ніч хату, Обцілував травичку молоду... Такий веселий і такий невинний! Його ні жаль, ні сором не пече. Ні перед ким не стане на коліна І від землі нікуди не втече. Діждалися жита благословіння - Виплакує хмарина срібний щем. Мій перший дім - де проросла корінням, А другий - в небі, за отим дощем. Сьогодні світ мені гріхи прощає. Я теж йому усе-усе прощу. Для щастя часом нам не вистачає Весняного пречистого дощу. Сплітають сині краплі синім скерцо Кінці небесних і земних сволок. І в грудях - не тягар, а просто серце. І добре слово пахне, мов бузок.
Від ваших слів справді повіяло бузком у кімнаті, наповнило душу відчуттям свіжості. Немов умився тим дощем, немов прийшов час просити прощення... Дякую за чудову поезію.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
