| Квіточки біленькі, листя зелененьке І стоїть вона, немовби рідна ненька. Не журись, черешенько, не журись Пригорнись до мене, ти, пригорнись. В білий квіт, як в казку я упаду, Тільки там дитинство я своє знайду. Поспіли черешні на радість дітворі І такі ж солодкі о цій вже порі. Діти заглядають, як червоненьку дістать, А гілка все хилиться – рвать би тільки й рвать. Догори піднімуся, на вершину я І буде так солодко – це ж черешня моя! Ти рости, черешинько, круглий рік, Буду пам’ятать тебе я, незабуду повік!
| 
у Вас 
0
