Ой, тумани мої…

Ой, тумани мої, розтумани

Розповзлися, мов сон, в далині.

Заблукали в туманах тих п’яні,

Розпорошені юності дні.

Покотились тумани ярами

І долинами рясно лягли.

Затуманились очі кохані

І в безодню свою потягли.

Зачакловані ходять тумани

Сіють радість і смуток в душі.

Розквітають і в’януть тюльпани

В моїм серці, лишивши рубці.

Ой тумани, мої, розтумани,

Розійшлись за селом наче дим,

Заблукала десь доля між вами,

Залишивсь я у світі один.

Вже вечірні спадають тумани

У долині земного життя.

Зорі гаснуть завжди на світанні

І сивіють на скронях літа.

04.03.2017р. Олесь Розхристаний.