**
"Осіннє"
Життя людське – опале листя
Куди не глянь: пошарпані, руді…
Гілля стальне – це особистість
І камені – маєтки із землі
І безутішна жовта осінь
Колючий вітер крилами дзвенить
Летять птахи, як в пастку, в просинь
Де щезне все – сакральна мить
Услід за літом тане сонце
Втяглось тепло в провалля височінь
Над обрієм блищить віконце
То місяць білий, зоряний то млин
А в ранці дощ сліди змиває
Зрівняв в багнюці листя і гілля
У хмарах сивих тінь блукає
У кронах плаче вітер-немовля
Розбито дзеркало – калюжі
Щемкий, холодний, нескінченний шлях
Стовп за стовпом стирчить байдуже
А у яругах вештається жах…
Життя людське – опале листя
Куди не глянь: пошарпані, руді…
Гілля криве – це особистість
І камені – надгробки із землі… 041017
| 
та
у Вас 
0
