Чи буде порятунок
У цій пожежі жовтня,
У цих димах синдромних,
В хронічних пасмах снів?
А осінь топче клунки
І наливає бовдні,
І страви ще скоромні
На скатерках столів,
Та причаїлось поле,
І ліс принишк мовчанням,
І свічкою хиткою
Розгойдується день-
Десь тут замкнеться коло-
Не варті всі втручання,
Бо білкою рудою
Ця осінь промайне.
Дякую Вам,пані Катерино. Для мене осінь -сумна пора.Не рятують ні кольори ні сонце.Пручалася-не виходить. Тяжко проводжаю качок та гусей диких(летіли цюніч понад хатою). Ото й рятуюся віршами.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
Дуже приємно, що завітали до мене- і осінь у мені вже не така засмучена.
