Зима ще десь лютує у снігових заметах, А в нас, хіба що вітер, мордує звірину… Так, ніби ми на різних існуємо планетах, А не в одних широтах талуєм площину.
На зло, а чи на радість - спитати би природу - Чому змінила плани, чому летить так час? Та наші хвилювання, хіба що в чисту воду, Ми можем запустити поміж всесвітніх трас.
Щоб вимили ці води з людини зубожіння, Що йде на зустріч сонцю, до Божої доби, Не знаючи дороги, шукаючи спасіння, Скоріше би позбутись жахливої злоби.
А поки що епохи міняються словами, І людство, як природа – залежні від умов, Зима, попри старання, мандрує манівцями І, граючи снігами, шукає передмов.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
