Після літньої задухи гримнули дощі, І спокійно добрим людям стало на душі. А земля відкрила радо спраглії вуста, Бо для неї ця волога зовсім не проста,
А смачна небесна манна, що дарує Бог, Для життя і порятунку, і безплатно – в борг. Щоб росла і процвітала зелень на землі, І приносила здоров’я в кожному стеблі.
Вже підходить час надії на новий врожай І тому дощу радіють й просять: - Ще додай! Хай земля вбере вологу, до зими бодай, І уродить гарне збіжжя нам на коровай!
Будуть ситі і здорові в місті, і за ним, І боятися не стануть довгих, білих зим, І радітиме душею український край, Розпиваючи в морози з калачами чай.
За усі осінні плоди для зболілого народу яких в ім'я Бога даруєте всім Вам вклоняюсь до пояса за спів про осінню красу а народ хай несе Вам належний гімн... Дякую за вірш. З повагою Василь Шляхтич
Я вважаю, що всі вірші пишу з Божою допомогою, за що Йому щиро вдячна, і віддаю їх людям, а від людей хочу тільки розуміння, що життя дароване Богом треба прожити по Його святих правилах. Щиро вдячна за коментар!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Так воно і є, і це мрія та бажання. якщо не кожного свідомого українця, то більшості. Бо ворог прийшов у нашу домівку і вбиває нас у нашій хаті, на превеликий жаль
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
у Вас 
1
