верба-вербена,
зелена-зелена,
вербить, вербує,
росте-чатує,
вербить-вербить,
аж ніс засвербить,
врочисто мовчить,
дивиться в очі,
несе сни пророчі,
нагадує, що ти є,
що ти- зіллячко моє,
квіти білі- сніг і дощ,
про Перуна ніжний спомин,
про Чумацький Шлях зірок,
про суцвіття дальніх згарів,
верба- то дерево чарів,
яких сила- незворотня,
це- Усесвіту безодня,
незборима міць громів,
блискавок, ясних маланок,
це- і вечір, ніч, і ранок,
це- літа і роки, й весни,
відлік часу, тихий, чесний.
верба, вереб, вреба, врежба,
ворожба і віробіжжя,
то є начит на все збіжжя,
що зійде, зросте, достигне...
чуєш, вірл у небі скиглить?
чуєш, сокіл там свистить?
і шуліка там шугає?
ястріб жертву вибирає.
то- Перуна посланці,
вислані у всі кінці
над вербою, над вербою,
що схилилась над тобою.
(з неопублікованого рукопису).
Іван Петришин, CWA
|
у Вас 
