Обвінчались виноградники з вином,
Ворон сірий на березі батькував,
Щур хвалився щойно з’їденим зерном,
Трактор в полі з трактористом танцював.
За селом курган зігнувся, як лоза,
А туман ховав коханців по лісах,
З очеретом цілувалась рогоза,
І до плуга мав претензії ховрах.
Осінь пхала в зиму чорну борозну,
Дилетантом барана назвав козел,
Мухи сонцем підстелялися до сну,
І бурчав, до праці призваний, котел.
Дві бабусі гандж шукали у дівчат,
Похилився міллю гризений каштан,
Фура перла десь ялинку аж з Карпат,
А будяк сухий стирчав, як отаман.
Над сільрадою змерз прапор, посинів,
Ситий кіт від кицьки писка відвернув,
Шмат газети до шипшини шелестів,
Що аж фото президента наштрикнув.
Кінь гриз в рептуху кормові буряки,
Цуцик лапою стовпу салютував,
Під генделиком буянились дядьки,
Мов на зиму з них хтось розум відкачав.
Хмари несли голий сором із лісів,
Дарували мертвим джунглям бугили,
Дід старий смачненько пукнути хотів,
А сусіди підійшли – і не дали.
Передзим’я, ранній грудень, у зими
Ще ні досвіду, ні прав, ані свобод,
Сива осінь ще гребеться із курми,
Відібравши щойно зораний город.
| 
у Вас 