Обвінчались виноградники з вином

Обвінчались виноградники з вином,

Ворон сірий на березі батькував,

Щур хвалився щойно з’їденим зерном,

Трактор в полі з трактористом танцював.

За селом курган зігнувся, як лоза,

А туман ховав коханців по лісах,

З очеретом цілувалась рогоза,

І до плуга мав претензії ховрах.

Осінь пхала в зиму чорну борозну,

Дилетантом барана назвав козел,

Мухи сонцем підстелялися до сну,

І бурчав, до праці призваний, котел.

Дві бабусі гандж шукали у дівчат,

Похилився міллю гризений каштан,

Фура перла десь ялинку аж з Карпат,

А будяк сухий стирчав, як отаман.

Над сільрадою змерз прапор, посинів,

Ситий кіт від кицьки писка відвернув,

Шмат газети до шипшини шелестів,

Що аж фото президента наштрикнув.

Кінь гриз в рептуху кормові буряки,

Цуцик лапою стовпу салютував,

Під генделиком буянились дядьки,

Мов на зиму з них хтось розум відкачав.

Хмари несли голий сором із лісів,

Дарували мертвим джунглям бугили,

Дід старий смачненько пукнути хотів,

А сусіди підійшли – і не дали.

Передзим’я, ранній грудень, у зими

Ще ні досвіду, ні прав, ані свобод,

Сива осінь ще гребеться із курми,

Відібравши щойно зораний город.