Це ще чітко й виразно,
але вже десь там, у туманах --
стіл в наїдках і у стограмах...
Перейшли по залі пілоти,
за стіною аеропорту
потемніло відразу.
Там залИшилось сонце,
першим променем спершись на обрій,
під бурчання сонних моторів,
вигинало прозору фіранку
свіжим подихом юного ранку,
наче бажаним гостем.
Ще учора Тернопіль
вишиванками цвів веселково,
Великодними дзвонами повен.
А сьогодні несе мене боінг,
загорнувшись у чорні сувої
європейської ночі.
Як тепер розпізнати --
де зірок запитливі очі,
де, вогнями заквітчані, площі?
Пропливає під крилами глобус,
повне коло лише за добу,
наче пальцем по мапі.
Пізнається з роками,
що земля не зовсім округла,
між зірок -- як маленька грудка.
Ми на ній -- нікчемні мурахи
під блакитно прозорим дахом,
невагомістю тканим.
Та не вічна мандрівка.
Досхочу надихавшись раєм
чужоземного різнобарв'я,
до причалу прив'яжемо човен...
Буде стіл, наїдками повен,
і домашня горілка.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Та прикро те, що ті хто не відчуваєть, що в нас війна, поводять себе так, наче вони в іншому світі живіть і те, що війно, то їх не стосується, бо їх не торкається... На превеликий жаль....
у Вас