Я ВИШИВАЮ..

Я вишиваю нитками безсоння
цнотливий ранок знову, наче вперше.
Хоч місяць небом мандри не завершив,
і краплі ночі ще на підвіконні.

У голку засиляю перший промінь --
хрупкий, сором'язливий і тендітний.
В чеканні чуда у порі досвітній
стоять ліси, сумні і нерухомі.

Рожеву нитку покладу на обрій,
осоння ясно загаптую сріблом,
потравах роси кину дрібно-дрібно,
розсиплю заходом останні зорі.

Розквітне небо вишитим обрусом,
стече у безвість ніч за видноколо.
Дістане ключ Дажбог золоточолий,
розчеше по полях пшеничні вуса!