Здійнялась вона в щільне небо, підхоплена вітром.
І з ним полетіла до інших піднятих краплин.
Зібралась у хмару, і рушила в подорож світом.
Щоб дати вологу для зморених сонцем рослин.
Літала, збирала тумани до білої купи.
Гукала з-під сонця до себе ранкову росу.
То з променем воду останню з калюжі поцупить,
То на мілководді відкриє піщану косу.
Ширяючи світом, набралася дужої сили.
Зважніла, посіріла, нижче лягла до землі.
Весь обрій, від краю до краю собою накрила,
І блискавки з громом сховала в своєму чолі.
Взялась гуркотіти, питати у всього живого,
Шукати, хто більше за всіх зачекався дощів.
Періщити стала, почавши з дрібного грибного,
Посохлу траву почала готувати до злив.
Не довго трималася хмара, водою пихата.
Віддала все те, що в собі не для себе несла.
І тихо, спустошена, знов попливла винувато
Долати з початку той шлях, який щойно пройшла.
Чудовий вірш! Дуже гарно в поетичній формі передано кругообіг води в природі. Дякую! Бажаю творчих успіхів! :sm1:
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
0
Дуже гарно в поетичній формі передано кругообіг води в природі. Дякую! Бажаю творчих успіхів! :sm1: