Зелений, зірваний листок,
На сірій і холодній стежці.
Серед осінніх, жовто-барв,
Лежить і, наче, щось говорить.
Ніхто його не підіймає,
Ніхто уваги не звертає-
Зірваний вітром,
Силою повітря.
Лежить, й, наче, чогось чекає.
Проходять люди круговертю,
А він лежить собі уперто.
Чекає вітру, щоб підняв,
Щоб закрутив в танку бездумнім,
Листок зелений. Осінь - су`мна.
Що буде завтра з тим листком?
Куди із вітром полетить?
Постійна осінь. Літa- мить.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
virchi: Навіть у найкращих місцях душа тягнеться до рідної землі. Війна змусила людей залишити домівки, але серце залишається прив'язане до України. Вірш схожий на голос української діаспори воєнно
у Вас 
ще раз дякую