Знов зіпсувалася погода, Ідуть за вікнами дощі... І в мене на душі негода - Дощить у мене на душі. За хмари, як за чорні клапті, Сховало сонце промінці. Важкими равликами краплі Повзуть повільно по щоці. Прорвало неба парасолю - Латать ніхто не поспіша... Пройди дощем, мій давній болю, Нехай розвидниться душа! Дерева мокрі і смиренні, Мов їжаки, стоять кущі... Ідуть в мені, ідуть крізь мене Осінні затяжні дощі.
|