Стогне земля і плаче небо,
В ріках тече мертва вода,
В морях давно життя пропало
Отрутою повітря стало.
Стогне земля, благає, просить
Та кличе жалібно Творця
Допомогти. А, може, досить ?
Бо в неї сили вже нема.
Стогне земля.......
А десь за хмарами, далеко
Спокійно спить творець планети.
Він дуже довго працював
І не одне тисячоліття
Для нас планету будував.
Зробив по свому все проекту
І стала квітнути земля,
Її наповнили тварини,
У небі птаства була тьма.
Густі ліса, озера чисті
Все для казкового життя.
В морях було багато риби,
В річках текла жива вода.
Усе зробив для всіх, старався
Так гарно світ розмалював,
А коли спати йти зібрався-
Владу над всім людині дав.
Стогне земля. За що ? Не знає,
Творець її людьми карає.
Стогне земля, останній хрип
Агонії настала мить.
І тут, за крок до її смерті
Проснувся будівник безсмертний.
Проснувся, смачно позіхнув,
А коли глянув на планету,
Творця пройняв шаленний жах.
І загорівся гнів в очах.
На землю швидко повернувся,
Очам не вірить... Де краса ?
Що сталося ? Яка тварина
Посміла знищити творіння ?
Як лапу тільки підняла ?
І де була в той час людина
Чому вона не захистила
Дім, у якому вона жила ?
Творець у гніві аж палає,
Ураз життя землі вернув,
А потім лагідно питає:
Що сталося ? Чому вмираєш ?
Безсмертна ти, невже не знаєш
Твому життю ціни нема.
Земля замучено зітхнула,
І все що було розповіла.
Що сталося, ніхто не знає,
Одна тварина владу має
Вона усе, чомусь, згубила,
Всю воду в ріках омертвила.
Були озера - стали ями,
На мому тілі страшні рани.
А море ! Лиш поглянь, життя
В великім морі теж нема.
Усюди, де тільки пройшла
Двонога, жадібна тварина,
Усе вмирає і біда
Ще довго дивиться їй в спину.
Нема лісів, одні поля,
Усе під корінь порубала
А те що мала в собі я
Все продала і розібрала.
Чомусь розбила, розвалила,
Там, де нетреба - затопила.
А там, де так треба вода
Навіть краплини недала.
У небі вже птахів немає,
Усе живе швидко вмирає,
Навіть каміння вже тремтить.
Що в звіра на шляху лежить.
Творець мовчить. Пройшла хвилина
Тварина ця хоч має ім"я ?
І де намісник, де людина ?
Земля із жалем відповіла:
- Людина - це ота тварина.
Що нищить всі твої творіння.
Запанувала тишина..........
Захвилювалися моря.
Враз затряслася вся земля.
І гнів Творця поглинув землю.
Та не її карає він
Творець помилку виправляє,
Яку колись сам допустив.
Земля Творцю допомагає
Себе від людства очищає
Під воду континент пішов
І другий теж цей шлях знайшов.
Земля радіє, що померла
Тварина грізна і нечесна.
Дим все навколо застелив
І все. Закінчилось. Немає.
Уже людей, Творець зітхнув
І гнів в собі швидко замкнув.
Мало - помалу осідає
Пилюка з димом. Оживає
Смертельно ранена планета.
Поля лісами заростають.
У небі, що не день, то більше
Птахів із галасом літає
Усе вернулось до життя.
Тільки немає там тварини
З простою назвою - людина.
Про неї може нагадати
У деяких місцях руїна.
Живе земля. Цвіте, щебече,
Повітря чисте, у морях
І у лісах життя вирує,
І дякує Творцю щораз.
А десь, ну дуже вже далеко
Милується творець планети
Тим, як усе побудував
І тільки іноді згадає.
Як він помилку виправляв.
| 
та
у Вас 
0
Дим!..
