Забриніло відлунням на озері, пристрасті хвилею враз віддало, недоторкАнності знявши корозію, вдарило й зникло,так що це було??? У лабіринтах вербового гілля, гронами вИсить іній-морозиво, щоб із приходом усмішки проміння, стати відлунням ранкового озера... Це все пустун-морозець заповзятий, каплі скував у незримі кайдани, їх залишивши на ніч спочивати, над лабіринтами сплячої брами... ...І забринить відлунням на озері...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
klavysjka: Щиро дякую! Хай Пресвята Богородиця всіх нас, наших захисників і всю УКраїну тримає під своїм Покровом завжди і допоможе торувати шлях до перемоги!
у Вас 
0
