Туман густо-густо наліг на оселю, Куди не поглянеш - все в повній пітьмі. Подивишся в небо – воно невеселе На ньому не видно ні хмар, ні зорі.
Туман зазирає у кожну щілину, З собою легку прохолоду несе. Тихенько зірветься листок із осини, На землю у тиші глухій упаде.
Зійде зранку сонце, промінням засяє, У золоті осінь усе, знай, купає Стаю обережно в холодну росу Ну хто з нас не любить осінню красу?
Легенько-легенько чудову картину Відкрив мені вітер, туман десь пропав І серце завмерло, в малюнку лиш перли. Я дякую тому, хто це малював.
|