Пилюку ковтаючи
Листям згасаючим,
Зморщеним тілом схиляючись,
Тремтить так засмучено,
Шумом замучена,
Мовби із кимось прощаючись.

Киває схвильовано
Сивою кроною -
Вітає прохожих захеканих...
Ніхто не вітається,
Не озирається -
Справи важливіші є у них.

У вирі мобільнім
Якось мимовільно
Новини пусті перемислює.
По згорбленім вітті
Біжать мегабіти,
Незриму лаштуючи тисняву.

Та мріє старенька,
Зітхає тихенько,
Що, може, колись дочекається -
Хтось стане, погляне,
Хтось руку простягне
І мовчки таки привітається.