Асфальтом закована
Поміж будовами,
Бар'єром для хвиль інформації,
Обтягнута дротами,
Спамом обмотана,
Стоїть довголітня акація.
Пилюку ковтаючи
Листям згасаючим,
Зморщеним тілом схиляючись,
Тремтить так засмучено,
Шумом замучена,
Мовби із кимось прощаючись.
Киває схвильовано
Сивою кроною -
Вітає прохожих захеканих...
Ніхто не вітається,
Не озирається -
Справи важливіші є у них.
У вирі мобільнім
Якось мимовільно
Новини пусті перемислює.
По згорбленім вітті
Біжать мегабіти,
Незриму лаштуючи тисняву.
Та мріє старенька,
Зітхає тихенько,
Що, може, колись дочекається -
Хтось стане, погляне,
Хтось руку простягне
І мовчки таки привітається.
| 
у Вас 
0
