| * * * Принесли ковили,
а за нею - барвінку.
Будем знов уквітчати
жалі і гріхи.
Калататиме дзвін
на дзвіниці
так дзвінко...
Пролітатимуть низько
стоокі птахи. Захід потай химери
кує ненастанно.
Значить, знову збираються
відьми по дощ.
Всі шляхи,
що в глетчану алею вростали,
ще, о Боже сторукий,
у небо подовж! Онде роси вночі
кришталіють у полі.
А по серцю - відлуння
столиких дзвінків...
Нам у колі земному -
клечальні тополі,
а в небесному -
зілля тернових вінків.
| 
та
у Вас 
0
