***

Безмежна мить, бурхлива ніч,

мов виткана із протиріч

веретеном природи,

бентежиш слух,дурманиш зір

ти причаїлась наче звір,

та неземної

вроди....

Прекрасна мить, спокійна ніч,

без шуму вулиць,

без обличь,

лиш тиші її звуки,

Немає клопоту ідей,

приспала біди у людей,

цей світ взяла

на руки...

І все лиш мить,минає ніч,

почула мАбуть 

серця клич,

тікає вільним птахом,

я зір у небо підійма,

але її уже нема,

торкнувся ранок даху...