Синій вечір кличе за поріг...
_______________________________ Синій вечір кличе за поріг.
Серцю спокій знов дарує тиша,
розчинившись в безлічі доріг...
Перші зорі річка знов колише.
Загадково пригальмує час.
Ніч імлою наповзе зі сходу,
нагадавши людям повсякчас
про стійку Гармонію Природи...
Десь зникають денні кольори,
біло-сірим сховані серпанком.
І казкам Вечірньої Пори
віритимуть люди аж до ранку...
Хтось захоче вірити. Хтось – ні.
Хтось сміятись буде... Чи – заплаче,
як прийде з чужої сторони,
а кохані очі все пробачать...
І до мене спогади прийдуть,
народившись з першою зорею,
про яку домовились ми тут -
поглядом єднатись через неї...
Додав: arvidas (24.09.2010)
| Автор: © Михайло Ісаєвич
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 1
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : Так воно і є. З дитинтьва навчена дякувати ГОсподові за все, що мают. Та війна дала зрозуміти, що це потрібно робити щомиті...
virchi : Твір наповнений світлом, як молитвою за те, що багато хто сприймав як буденність, але тепер – як подарунок. Прості слова набувають сили, коли за ними
virchi : Який милий і світлий вірш! Після всіх важких тем про війну та біль - тут відрада (не в мінус іншим віршам про страждання народу!) . Ви створили
virchi : Так, маєте рацію. На відстані усе інакше, але справжній біль і страждання - тут, на Батьківщині