А за селом…
А за селом блукає череда,
В яру похмурім
журиться криниця…
Її цілюща від
небес вода
В моїх долонях
зорями іскриться.
Старезний вітер
виціловує тополі,
Які ж бо ніжні
молоді вуста!..
За журавлиним
криком в полі
Осіннє листя
опада.
Хати вростають в
батьківську землицю
Та димом ще
торкаються хмарин…
Збираю мудрість
я і ставлю на полицю
І не боюся
нехреста,що розіпне мене на кпин.
|