Втомилась тьохкати пташина, Русалонька лягає спати, Зіркам до ранку ще годину На свою вроду милувати. На човні Ладо випливає. Легесенько веслом гребе. І навіть тиша завмирає, Щоб не злякать саму себе. Як гарно тут! Горинь мінлива, Спиняє лютість вирунів. Наш поцілунок, панно-диво, Відлунням в посмішках бринів
|