Туманна

Туман накинув покривало
З м’яких і млосних білих хмар.
В передвечірній млі стихало
Усе навкруг. У світлі фар
Розбіглись зляканії тіні
Й затихли, лапаючи стіни,
Ховаючи тіла примар.
Густий, молочний, наче студень,
Осів туман на виднокіл,
Як волохатий ніжний пудель,
Пригрівся біля теплих сіл.
Настала ніч. В липкім тумані
Потихли чорні димарі.
Спинились віток рухи п’яні
Й застигли, наче вартові.
Туманна ніч молочним сяйвом
Наслала сонну дрімоту.
Затихло все. І тільки явір
Шепоче тихо в темноту...