| * * * Хочу втримати осені днину
За палаючий золотом хвіст,
Ніби серед думок ту єдину,
Що ховає життя мудрий зміст. Та глибинна суть чарів осені:
На долоні – а не збагнеш.
Таємниці життєвої просені
Одним поглядом не осягнеш. Ти повернешся, златокоса, -
Я гамую розлуки щем, -
Повним галасу літом босим,
Пізнім квітом, грибним дощем. І можливо, десь на світанні
Я відкрию життя таїну:
Ми невтомні в своєму чеканні
Кожен раз ще на зустріч одну. 8.09.2008
| 
та
у Вас 
0
