* * * Хочу втримати осені днину За палаючий золотом хвіст, Ніби серед думок ту єдину, Що ховає життя мудрий зміст. Та глибинна суть чарів осені: На долоні – а не збагнеш. Таємниці життєвої просені Одним поглядом не осягнеш. Ти повернешся, златокоса, - Я гамую розлуки щем, - Повним галасу літом босим, Пізнім квітом, грибним дощем. І можливо, десь на світанні Я відкрию життя таїну: Ми невтомні в своєму чеканні Кожен раз ще на зустріч одну. 8.09.2008
|