Сніговий зорепад

Відривається, відпускається
Від хмарин білосніжне зерно
І в польоті немов би звільняється
Від лещат відчайдушних воно,
Прокидається, вітром вмивається
І наповнює груди свої,
І летить! Та за мить опускається
На долоні, ще теплі, землі...
Небо наче вдяглося-змінилося -
Темно-сірі, важкі кольори.
Ось з небес черезситно пролилися
Й покотилися зорі згори.
Як мальовані, холодом створені,
Розлетілись у поле, у двір,
У мелодії віхол спотвореній
Замутилися безліччю зір.
Приземляються, небові каються,
Повернути їх просять назад...
І думки непомітно змерзаються
Під оцей сніговий зорепад...