Тихо падає листя багряне Зорепадом на сірий асфальт. Вітер в душу раптово загляне І душа затанцює не в лад. Принесе мені смутку хвилини - Це безлисті колишуться віти. ...Розцвітають барвисті жоржини, Ніби в осені часточка літа...
Вірш гарний і зачіпає, але мені чомусь захотілося додати ось що: з вашого дозволу. Принесе мені смутку хвилини І розвішає думи-перлини, де безлисті хитаються віти. Там колися красувалися квіти. І кінцівка імпонує.
Тепер зрозумів. Ви написали глибше, ніж я думав! Гарно!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Жасміне, як зрозумів, головна думка Вашого допису: "Усе складно і усе заплутано!" :-) Ну, то це не нове. Але, що робити, як ми живемо на такій планет
ruhlyvy:Пане Жасміне, москалі за комуни носили Тараса Шевченка, як абсолютну ікону. То, що - викинути Кобзаря геть з української історії та культури? ;-) Стосовно До
у Вас 
0
