Черемховий цвіт

Наче позабуте сновидіння,

Як минувші радощі земні, -

Закипає сутінь білопінна

У саду моєму навесні.

Заросло черемхою віконце,

Солов’ї співають серед віт.

Гарно так, але не бачу сонця

Із кімнати крізь духмяний цвіт.

Потопаю в сніжній прохолоді

У легкій і світлій самоті.

Чи покара цвіт, чи нагорода,

Адже я в пітьмі на ясноті?

Я шукаю відповідь постійно

На чітке питання і просте.

А черемха, не підвладна тлінню,

З року в рік те й робить, що цвіте.