Уродили в садочку яблука,
Як ніколи у році цім,
Не дозрівши на землю падають,
І я тішуся, тішуся цим… Рік врожайний на них і нікуди
Їх спіленькії вже складать,
І розкачує хутко вітер їх,
Яблуневу армаду-рать! А вони, ніби, з гілок либляться
Та вхмиляються всі мені,
А дозрівши потроху сипляться,
Ніби кажучи: "щось роби, Не сиди, чоловіче, сиднем,
Ми даруємо себе тобі,
Поведися вже з нами гідно
Та зіпріти не дай в землі…" 10.07.2010р. © Евгений Кедров, 2010
Свидетельство о публикации: № 6963-179579/20101121
| 
у Вас 
0
