ЛЕЛЕКА. За морем, сонце сходить І промінь вже бринить. Здійнявши, свої крила, Дай, Боже, трохи сили! Над бистрою водою, Лелека, вдаль летить. Летів він, так здалека, Він майже, ніч не спав. Боліли дуже крила І покидали сили, Що збився, він з дороги, І від ключа відстав. Та знав він, достеменно, Всі ждуть його здавна. Летить він, не даремно, Крізь бурі й ночі темні. На крилах його тихо, Гойдається весна.
|