Квітують вишні, в серці також квітне,
Бажання виринають з дна душі,
І навіть холоднеча цих дощів
Не згасить за любов'ю ненаситність.
Дощі змивають з серця пелену,
Що надто довго в ньому сумом висла.
В душі надії промінь раптом блиснув,
Пробуджуючи пристрасність зі сну.
Дощі минуть і вишні відквітують,
Весняні повені затоплять все довкруг.
Ну де ж ти бродиш, милий серцю Друг?
Відлуння твоїх кроків я вже чую...
| 
та
у Вас 
0
