Пустоцвіт. В природі йде предвічний лад, Що ароматом повнить сад. Цвіте весняна, пишна квітка, Пелюстка біла, як лебідка. А що для ока красота, Аж, терпне, тішиться душа. Стоїть спокійна, тепла днина І всім милується людина…. Та ось вітрець, мелькнув разок І впав додолу, цвіт – листок. Нам душу, жалем обнімає, Коли краса та, облітає, Бо так і наш, дівочий час, Як красота у цвіту, згас. Хтось, марить щастям, нудить світом, А хтось, лишився пустоцвітом.
|