День спекотний… Думи милі… Сонце ллє тропічні хвилі… І нараз, все застигає, Наче страх якийсь лягає. Чорні хмари сунуть тихо, Не було б якого лиха… Віддалік вже чути грім В чорних клубах злиться він… Потемніло небо синє. В трубах вітер вовком виє. Роздирає хмари громом, Ніби бій, іде над домом. Вітер сердиться, кидає Все додолу, пригинає, Та шумить води стіна І ллє дощ, як із відра. Дуб, гіллястий, на що сильний, А теж, вітру підневільний. А квіточкам, що й казати, Нема бідним де сховатись. Закрутились, полягали, Голівоньки поскладали. Матір Божа, наша мила! Отака то, Божа, сила…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
0
