О, милий мій, блакитний небокраю, Як хочу я зробить до тебе крок, Дивлюсь на тебе і в думках кохаю, Наспіви вітру, блиск твоїх зірок. До тебе в мріях лину, підіймаюсь, І задихаюсь подихом п`янким, Між землею й тобою розриваюсь, Бо ти здаєшся маривом легким. О, Боже мій, як щоб я мала крила, Я б небокрай в душі свойї відкрила, Але ж ти не здійсниш моє прохання, Щоб розум вічно жаль і біль з`їдав, Мій Боже, мабуть в на казання, Ти крила тільки мріям моїм дав.
Яскравий твір! Але потребує вдосконалення... По-перше, треба б уникати дієслівних рим, вони ж бо надто елементарні. Ще: у дев'ятому рядку треба не "як щоб", а "якщо б". А "на казання" в передостанньому - зовсім не те. Раджу Вам іще попрацювати над віршем, бо він цього вартий.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
0
