Ранкове

Гардинами дощ заполудив довкілля,

за вікнами літо дрімає між хмар

і никне зарошене листя і зілля,

і сумно зумить понад вухом комар.

Ось вечір повис на куделі туману,

поскрипують тіні в саду між гілок…

Коротка ця ніч. На порозі - світанок

і будять птахи пастуховий ріжок.

Зустріну в переліску проблиск світання,

в якому туман поміліє за мить.

І згаснуть вогні ліхтарів в сподіванні,

що день дасть їм змогу хоч трішки спочить.

Збиваю росу у заплутаних травах

і слухаю дзвін веселкових краплин,

що ноти вивчають - високі октави.

Та гаму збиває гіркущий полин.

Аж ось грибовисько. В крислатих сомбреро

гриби, мов у хоро стоять навкруги…

А в небі – гардини, і в небо, мов пера,

злітають тумани, а може й луги…