Стоїш ти одинока серед лісу, На стовбурі відзнаки давніх літ Лиш вітер голі віти ще колише, Стомлено птах спочити прилетить. Немов вдова,що вже давно без пари Схилила руки- гілля у журі Пливуть по небу темні й світлі хмари Пригадуючи дні твої в красі. Колись давно буяла,зеленіла Черпаючи всі соки з надр землі Та гірка доля і тебе зустріла У блискавиці,що прийшла в дощі. І спалахнула ,мов в Різдв*яне свято У мерехтінні язиків вогню Лиш дощ на землю слав родючі краплі, Згасивши догораючу сосну. Прикладу руку до старої рани Ще під корою чую пульс биття, Ось крізь золу вже пробивається сміливо Пагін новий ,в надії на життя...
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 2000 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
