* * *
Тихий степ...
Звичайна спека влітку...
Море трав густих, терпких на смак.
Серед них ти відшукала квітку -
Милий серцю пломенистий мак.
Ти його голубила вустами...
Я дивися...
Раптом зрозумів,
Що ця квітка з диво-пелюстками -
Символ наших ніжних почуттів.
І вона знайшлась не випадково,
Знала, мабуть, що ми будем тут...
Дивні квіти вічної любові
Біля нас, закоханих, цвітуть.
Дякую, Андрію! Так, кінцівка твору завжди має бути змістовною, яскравою!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
