Інкрустована в повітря і просякнута бажанням,
карма осені бездонна проростає в зорепад.
Заколисана у вітрі, в потаємних пориваннях
нас тримає у полоні, в лоні зваби і принад...
Карма осені наситить за піснями спраглу душу,
що лунають в піднебессі в хорах янголів ясних,
і просіє біль крізь сито вічних істин невмирущих
і стежками одкровення з нами вирушить у сни...
Карма осені крізь вени протікає всюдисущо
духом Всесвіту інерцій, серце зваблюючи вдаль.
Хай ця карма незбагнена нам напоїть спраглу душу,
і загоїть стигми серця, хай розвіє всю печаль!
|