Поки ти, друже, водиш осінь вулицями рідного міста і, зачарований її красою, нічого більше не бачиш довкола себе, я в її характері вирізняю деякі неприємні штрихи, і тільки...
Тема вірша, Вікторе, мені дуже сподобалась. Але є деякі зауваження. На мою думку: з однорідними (члени речення, роди у них різні) - із подібними, з трішки схожими листками; розійдуться - розімкнуться; під під...- може інший прикметник; і змикаються міцніше - і в обійми, ще міцніше. Але то моя думка. Без образ, щиро ваш іще раз.
хороший вірш, гарно змалювали замерзання=) але все ж раджу звернути увагу на попередній коментар пана Ігора, бо дійсно можна зробити вірш ще кращим..)) наснаги Вам та творчих успіхів!!=)
Можна, Катю, й необхідно так робити! Я вже багато чому з раніше написаного змінив зовнішність не чіпаючи їхньої суті. Допомогає і покращує сприйняття серед оточуючих, точно...
Як же гарно тому рясту, Що обняв його любисток! Що потрібно ще для щастя? - Милуватись падолистом, В небо чисте зазирати, Обійматись під зірками, І стеблом єдиним стати, Що пробити зможе й камінь.
Переплетені стеблини, Перехрещені бажання. Наші мрії в ніч осінню Проростають в замерзання...
Розверзнеться небо, засяють зірниці, Запахнуть вітрами вологі вітри, У місячнім сяйві ріка заіскриться І чайки заквилять під схилом гори. Ще віти вологі розправлять дерева, Ледь каплі вологі додолу впадуть. Весь обрій укриє пожежа вишнева І буде все добре між нами, мабуть...
Мабуть, буде добре, мабуть - поміж нами, Загояться рани, омиті вітрами, У ніжнім промінні розквітнуть жоржини, Замріяні мрії у небо полинуть, Барвиста палітра заграє на сонці... Тримаю тепло Твоє досі в долоньці!
Яскраво, Валеріє, але не блискуче... Дякую тобі, за добре слово.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за