Минає осінь...Знову листопад, Годує зиму мій осінній сад. В огромі щастя і небес краси, Чекаю радість... І надій весни. Не обкраде мене мороз ні сніг, Вже скільки бід я вистояти зміг. Ні, не зупинять хуга й заметіль, Все до весни прямує звідусіль. І проминуть всі безнадійні дні, Насипле сонце радості мені. Хай злість і заздрість згине і мине, Тоді лише в душі весна прийде! 26.10.11р.
Пане Карасю, вдалий вірш.Цього разу і ритміка гарно витримана і рима точна. Хороша ідейна закладка- вірш такий, що запам"ятовується. Дякую вам за таку поезію.ЗростанHя і творчих злетів,- Дай БОЖЕ!
"Минає осінь...весна прийде!" Хотілося б, щоб так було й в природі, без зими. вірш
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
