Десь схлипує ще
сад після нічної зливи,
Й тривожно-повний
став сопе своє,
Лишень грайливий сонця промінець щасливий
Лоскоче землю – і
вона встає,
Легенько позіхне,
умиється росою,
А потім ще туман-дезодорант…
Й готова леді вже
до зустрічі з тобою.
Ще й небо хмарку
зав’язало в бант.
|