Золоті підголосся сопран у часі падолисту... Диригує сьогодні не будь-хто, а сам вітровій! І полились каноном мотиви, кружляє все місто І мене, також доле, від танцю утримать не смій!
Здійнялися скрипкові ключі із птахами ув ирій, Із тактОвих комірок розбіглися ноти довкіл. І собі межи листя кружляють в пастелі достиглій- Синкопічно вистрибують з нотного стану на діл.
Витанцьовують в ритмі ірландського танцю з дощами Гостро так цокотять до закритих вікон та осель. а дахи...що дахам?- гомонять як завжди з небесами І на площах у них на стокатто свучить менестрель.
Розгорілася осінь в тональностях мідного шалу І пасажів нестримних мінорна розлилась габа. Стільки золота вже!- а ще вітрові мало і мало! Пише листом опалим закони холодна доба.
Гарно так лягло на душу - я тобі признатись мушу! А мені враз згадався мій старенький, десь десятирічної давнини...
Листя кольору сонця лежить під ногами, У повітрі – букет ароматів п’янких. Наче пензель Митця кольорів дивну гаму Змалював, щоб залишити спогадів штрих. Свіжий вітер, неначе гарячий коханець, Зграйку листя багряного вирвав з-під ніг. Закружляв вітер листя і нумо у танці Вальсувати в шаленстві посеред доріг. Промінь сонця у вічі заглянув грайливо, Пробудив в мені спогад солодкий, мов гріх. Знов у серці моєму від пристрасті зливи, А на листі, здається, сліди твоїх ніг... Ностальгічно-солодке і трішки тужливе Почуття у мені, від якого щаслива. А сліди не на листі – на серці зостались, Вже й не знаю сама – може, я закохалась?...
Радію, що приліг на душу віршик.Взагалі-то це мій струнний експромт для гітари, але перечитавши твій комент, відчуваю, що теж мені звучить і Твій вірш .Негайно іду співати!- Гарно осінь проводжати!
За небокраєм від таїн затишних, Золота відрада вийшла на орбіту, До усіх людей грішних і безгрішних, Несла надію їм й віру розмаїту. пані РОКСОЛАНА вірш просто клас.
Мені сподобалася ваша остання пісня осені. Так колоритно, Щедро на фарби і емоції. Гарно! "Витанцьовують в ритмі ірландського танцю з дощами Гостро так цокотять до закритих вікон та осель. а дахи...що дахам?- гомонять як завжди з небесами І на площах у них на стокатто свучить менестрель."
В мить останнього падолисту Я прокинувся, ніби чистим, В час найпершого снігопаду Залишу всю печаль позаду...
чогось згадав після прочитання цього Вашого твору рядки зі свого вірша "Листя і сніг"... дуже сподобався Ваш вірш...і формою,і змістом...)) мої вітання))
Вже не пам"ятаю скільки у часі зайняв віршик, бо переважно у моменти творення перебуваю у якійсь нірвані.:) Шодо (ирій) то це першотворення слова (вирій),Летіли в ирій, або в ірій, а мо" й в рай. Тому тут вжила слово ИРІЙ, а сполучник УВ.Дякую, Василько, що заглянули на мій віршик ще з осінніми рядками. Вже зима на порозі...скоро почуться біло-морозяні рядки. Щасти!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
