Чт, 21.11.2024, 23:21
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1051]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2699]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [270]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3388]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [316]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [909]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Скільки Вам років?
Всего ответов: 1573

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Вірші про природу
 

СИЛУЕТ ДОЩУ

Ішов дощ.
Ішов собі, йшов –
скрізь ішов,
бо не йшов нікуди.
Не покрив
капелюхом голову,
не запнув розхристані
підупалі груди.
Не обирав дощ
для задумливої ходи
ні стежок, ні дороги.
Стелився погляд
його вологий
йому під ноги –
було цікаво дивитися,
як розсипались,
прозорі й сріблисті,
краплини,
об твердь розбиті,
наче щасливі миті,
або щедро розсипані
Божі іскри.

В напівшепоті-
напівплюскоті крапель,
дрібних і неспішних,
вчувалось дощеві
відлуння вкрадливе,
стихле і лагідне,
минулих пристрастей
переболілих і втішених.

Здавалось дощеві,
наче схлипував
час від часу
хтось ображений,
кимось зраджений,
самотою вбитий –
нишком
зітхав за літом.

Несподіваний вітер,
з нудьги,
неввічливо пхнув у плечі
і над вечір
застукав дощ
дрібно
в чужі шибки,
піднявсь
на залізні дахи,
позабивав
у непримітні
іржаві дірки
мокрі свої
срібні гвіздки.

Тьмаве світло
грудневого дня
одразу
після полудня
закотилося,
як стара монета,
на дно озера.
Павуком раптовим
спустивсь на село
короткозорий вечір.
Вітер
згорнувся котиком
і затих
у спорожнілім
гнізді лелечім.
Дощ,
простоволосий,
босий!..
махнув безнадійно рукою
на чужі
вікна закриті
і пішов задумливо
проз стежки і межі,
по озимому житі.

Дощеві грудневому
зраділо озиме жито,
вічно зелене:
-- Йди, мій холодний друже,
до мене…
Дощ ішов самотою,
задумливо і смиренно
ішов,
не розчувши привіту,
по всьому світу,
як ідуть
від найдорожчих втрат –
не забутих іще,
але
пережитих.

Додав: LedyDelfin (03.01.2012) | Автор: © Валентина Савелюк
 
Розміщено на сторінці: Вірш-казка, Вірші про природу, Савелюк Валентина

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 3075 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 

Ключові (?): дощ, світ, Жито, капелюх

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 6
avatar
1 мартин • 15:19, 03.01.2012 [Лінк на твір]
Вкотре дивуюся Вашій спостережливості ,глибокому проникненню в суть ,як природи ,так і людського буття ...
По зеленому житі
Від найдопожчих втрат ,
Але ПЕРЕЖИТИХ !!! gifts gifts gifts gifts gifts tongue
avatar
6 LedyDelfin • 19:04, 05.01.2012 [Лінк на твір]
дякую, любий Мартине! приємно знати, що читаєте мене, що дивуєтесь... я - денний страж -- ду-уже спостережлива штучка... biggrin це ви зауважили точно... то ще раз -- дякую... smile
avatar
Послухай дощ! Шепоче щось, немов
Бажаючи достукатись до серця
Й схололу без любові в жилах кров
Роздмухати, мов вітер тло озерця.
Послухай дощ! Він змиє пелену,
Що на душі безмовно сумом висне,
Під нею враз надії промінь блисне,
Всі почуття пробудить нам зі сну.
Послухай дощ! А раптом скаже він,
Кого ж тобі впустити можна в душу,
Щоб жити захотілося ще дужче
Й печалям всім поставити заслін.
Послухай дощ! Під серця твого стук,
Здається, хоче він налаштуватись,
Аби любов зродилась в нім крилата
І стерла з серця тіні від розлук...

Послухай дощ! Він серця твого стук!
avatar
5 LedyDelfin • 19:01, 05.01.2012 [Лінк на твір]
Послухай дощ! Під серця твого стук,
Здається, хоче він налаштуватись, -- гарно і оригінально...
avatar
3 InhearT • 19:58, 04.01.2012 [Лінк на твір]
Над нами дощ,
Печальний вісник...
Він знає, що близький той час,
Коли проблем розєднають нас.
Святитель площ,
Страждань моїх намісник...
І побратим запалених сердець
В життя вливає ще один кінець..
avatar
4 LedyDelfin • 19:00, 05.01.2012 [Лінк на твір]
гарний Ваш дощ... "святитель площ, страждань намісник"...


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz