|
Хоча небо зимове захмарене
І покинуті гнізда лелечині –
Ми на зустріч з весною приречені
І теплом березневим вже маримо.
Вітер пагорби сніжні вилизує,
Помагає травинці пробитися,
І пташина, крилата провидиця,
Співом простір навколо пронизує.
Диво-снами душа омивається
І у сонячнім промені пеститься,
До Ярила і молиться, й хреститься –
Все в житті по спіралі звивається.
Не сумуймо за днями колишніми –
Нові злети чекають і прагнення,
На одну весну, ніжну і лагідну,
У скарбниці життєвій побільшає!
| 
та
у Вас 
0
браво,читав злегкістю 
