Потепліло
Потепліло. Свято. Голосний Шле привіт природа всьому світу; Чи таке щасливе вічне літо, Що не починається з весни? Потепліло. Сонячні вуста Злизують не сніг, а росяницю… Може, то все Богу тільки сниться – Цей премилий, березневий стан? Не придумав цю весну простак. Зажмурились вранці оченята: Ця весна не перша й не десята – А здається, ніби вперше так. І немає радості кінця; Вже й земля запахла першоцвітом!.. От би ще рука твоя тендітна Притулилась до мого лиця. 20.03.2012 р.
Додав: micado32 (20.03.2012)
| Автор: © Володимир Шевчук
Розміщено на сторінці : Вірші про природу
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1617 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 9
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА